Каннабис VHQ блэк спрут ссылка Артёмовск

Моя история про то, как я купила шишки марихуаны и открыла магазин корейской косметики

Эй, чуваки, привет! Знаете, я рэпер, наркоман и просто ценитель релаксирующих закладок в трубке. Но иногда в жизни происходят такие чересчур найс события, которые меняют все. И вот как все началось...

Однажды, блуждая по улицам города, я решил подзаправиться шнягой, чтобы попасть в тему и настроиться на творчество. Обошел я свою выборку по поставщикам и наткнулся на парня, который сказал, что может мне пробить на измену самые годные шишки марихуаны в городе.

Конечно же, меня такая возможность не могла оставить равнодушным, и я решил воспользоваться этим шансом. Подружился с тем парнем, назвавшим себя Кифом, и в итоге он меня познакомил с самым настоящим поставщиком.

Было договорено, что я получу пачку шишек и, в свою очередь, должен сделать выборку моих друзей, которые примерно также заинтересованы в таком товаре. Я уже представлял себе, как буду открывать пачку, наслаждаясь запахом и туманом дыма, окружающим меня.

Настал день Х. Я получил свою долгожданную закладку и решил испытать ее сразу же. Была выбрана подходящая компания: мои друзья и я собрались вместе, чтобы окунуться в мир галлюцинаций и неповторимых ощущений.

Зажигаем, делаем пару затяжек, и вот они, эти забавные и яркие галлюцинации. В моей голове танцуют цвета, на ощупь становится все мягким и пушистым. Чувствую себя настоящим художником, воплощающим свои идеи в рэпе.

Но в какой-то момент я почувствовал, что что-то не так. Меня потянуло в сторону света, и я решил последовать этому странному путеводителю. Очутился я в загадочном месте, наполненном ароматами косметики и красоты.

Удивленно оглядываясь, я заметил, что нахожусь в магазине корейской косметики. Мне было интересно, как я туда попал и что мне здесь делать. И тут я вспомнил, что забрел сюда из-за того, что случайно наркомания перетекла в область красоты и заботы о себе.

Бродил я по магазину, осматривая все представленные товары. Они казались мне такими непонятными и мистическими, но в то же время такими привлекательными и интересными.

Я решил разобраться в этом, посмотреть, что же такое корейская косметика и насколько она отличается от всего, с чем я когда-либо имел дело. Мне нужно было разобраться в ассортименте, выбрать хиты продаж и предложить их своим друзьям.

Вскоре я обратился к продавцу и спросил его обо всем, что меня интересует. Пока он рассказывал мне о различных средствах по уходу за кожей, я проникся их чудодейственными свойствами.

После долгих разговоров с продавцом мне стало понятно, что корейская косметика это не просто шняга, а настоящая находка для тех, кто заботится о своей коже.

Я решил, что открою свой магазин корейской косметики и поделюсь своими открытиями с другими. Ведь если марихуана дарит расслабление и кайф, то корейская косметика дарит красоту и улучшение настроения.

И вот я здесь, в своем магазине, который стал моим укрытием от серых будней и источником заработка. Я вкладываю все свои силы и энергию в его развитие, предлагая клиентам только самые лучшие продукты.

Теперь я знаю, что нет никаких границ для своих мечтаний. Моя история показывает, что даже в самый неподходящий момент можно найти нечто новое и вдохновляющее.

Итак, друзья, не бойтесь экспериментировать, искать новые возможности и осуществлять свои мечты. Жизнь полна неожиданностей, и только мы сами можем решить, насколько мы готовы идти вперед и достигать своих целей.

Включайте музыку, кайфуйте и не забывайте о красоте, которую можно найти в самых необычных местах. Будьте на вершине!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...